Як виховати самостійність?

Основна справа наших дітей — навчання, а значить, мова йде про відповідальність (якісному і самостійному виконанню всіх навчальних завдань у школі і вдома, і таке ж виконання всіх домашніх обов'язків і вимог батьків і педагогів).

Насамперед, мені хотілося б зупинитися на «вимоги». Бесіди з батьками показують, що коли йдеться про самостійності і відповідальності, дорослі найчастіше хочуть, щоб:

— не треба було нагадувати дитині про його обов'язки;

— не потрібно було б повторювати свої вимоги;

— дитина з задоволенням (або, принаймні з бажанням), а не «з-під палки», все робить (ходить в школу, робить уроки, займається додатково тощо).

При цьому батьки вважають, що діти просто не намагаються, не хочуть проявити самостійність і бути відповідальними. Тому батьки не схильні проявляти поблажливість, терпіння, спокій, коли діти не виконують вимоги (а значить, не хочуть бути відповідальними та самостійними).

Так «не можуть» або «не хочуть» діти радувати батьків своєю відповідальністю і самостійністю? Спробуємо розібратися разом.

 Спочатку визначаємо, які якості повинні бути сформовані у дитини для того, щоб він міг проявити відповідальність і самостійність. Розглянемо це на прикладі самостійної діяльності при виконанні домашніх завдань. Виконання домашніх завдань вимагає не тільки інтенсивної інтелектуальної діяльності, але і працездатності (яка швидко знижується, якщо дитина втомлена, збуджений, засмучений, нездоровий тощо), а також уміння організувати свою діяльність. Організація діяльності складний процес, а у молодших школярів 6-8 років він недостатньо сформований. Організація діяльності включає:

— уміння сприймати, розуміти і утримувати в пам'яті інструкцію (завдання, задачу). Якщо дитина кілька разів перепитує завдання, якщо виконує лише частину завдання або виконує, не розуміючи завдання, потрібно:

— з'ясувати, чи розуміє дитина сенс усіх слів;

— розуміє завдання своєї дії – що і як робити;

— запам'ятовує всю інструкцію (завдання, задачу).

 Якщо є якісь проблеми, необхідно спокійно і терпляче розібрати завдання, пояснити, при необхідності складне завдання розділити на частини і виконати ці частини завдання послідовно.

 — вміння планувати послідовність своїх дій. Діти 6-8 років потребують допомоги дорослих при розробці алгоритму дії, їм необхідно допомогти у визначенні послідовності дій при виконанні вправ, рішенні завдань, підготовці навчальних завдань. Якщо алгоритм рішення задач з математики задає вчитель, то інструкцію (завдання) «вивчити якийсь матеріал» діти нерідко сприймають як переказ всього матеріалу близько до тексту, тобто намагаються його механічно запам'ятати. Це вимагає багато часу і сил, а результат часто незадовільний. Дитині необхідно пояснити, як розділити текст на частини, як виділяти головну думку, як переказувати і т. п.

 — вміння самостійно стежити за правильністю виконання завдання і коригувати дію (бачити та виправляти помилки). Як правило дорослі беруть цю задачу на себе. Вони буквально сидять за спиною і самі контролюють виконання завдань. Дитина швидко звикає до того, що його поправлять, і «віддає» відповідальність дорослим. Настає момент, коли батьки вирішують, що пора дитині самому готувати уроки, однак стикаються з опором, небажанням – сльозами, підвищеною тривожністю, невпевненістю. Це результат «сидіння за спиною», але не вина дитини, т. к. його просто не навчили самостійно працювати. Що робити? Поступово, без роздратування і докорів, привчати його робити уроки без дорослих. Варто пояснити, що і як потрібно робити, знайти привід піти в іншу кімнату, зайнятися своєю справою, але при цьому висловити готовність допомогти, якщо у дитини виникнуть питання. Ситуація: «вистачить з сьогоднішнього дня готуєш уроки сам», неприйнятна, може викликати стрес і привести до серйозного зриву здоров'я.

 — вміння сформулювати свою проблему і попросити про допомогу. Дуже важливо навчити дитину розбиратися в проблемі, розуміти, що у нього не виходить, і чому, і не боятися звертатися за допомогою і до батьків, і до вчителя. Частіше діти соромляться, не знають, як звернутися за допомогою, але багато хто просто впевнені, що у них немає такого права – перепитати, уточнити, просто сказати «не зрозуміло», «не знаю», «я не вмію».

 — вміння завершити свою роботу. Здавалося б, все просто, але для цього потрібно добре розуміти і пам'ятати завдання (завдання, інструкцію). І цьому теж треба дітей вчити. Варто уважно поспостерігати за дитиною, зрозуміти, в чому проблема, і крок за кроком, спокійно пояснювати, опрацьовувати, закріплювати все, що не виходить. Важливо розуміти, що це складний процес, і швидкий результат неможливий. Більш того, при стомленні (наприклад, якщо приготування уроків припадає на вечірній час), при емоційному напруженні, хвилювання, страху покарання (наприклад у ситуації, коли батьків дратує «нетямущість» або «непосидючість» дитину, якщо на нього можуть накричати, облаяти, покарати), при погіршенні стану здоров'я можливо все доведеться починати спочатку не один раз.

 Ще раз нагадаю – ми розглядаємо довільну (тобто самостійно регульовану) організацію діяльності на прикладі приготування домашніх завдань тому, що, спостерігаючи за цим видом діяльності дитини, можна зрозуміти, наскільки вона сформована і може він дійсно проявити самостійність.

 У школярів 7-10 років йде процес формування довільної регуляції діяльності, а значить потрібно їм допомогти: чіткий режим дня, обговорення всіх справ, які чекають (може бути варто купити для цього красивий і цікавий щоденник), складання плану виконання кожної справи (що потрібно зробити і як) потребують і часу, і терпіння дорослих. У перший час можна разом з дитиною спокійно аналізувати, обговорювати (не лаяти! не сердитися! не соромити!), що вийшло, що ні і чому, поступово складаючи такий аналіз для самостійно роботи.

 І тільки тоді, коли дитина навчиться планувати свою роботу, контролювати її сам, він зможе бути самостійним і відповідальним.

Марія Безруких